ТАКЕ ТУРНІРНЕ СХОДЖЕННЯ ПІД ПРОВОДОМ ВАДИМА ЛАЗОРЕНКА ЗДІЙСНИЛА ЗА КІЛЬКА МІСЯЦІВ "ЄДНІСТЬ"
Самобутня
команда з Плисок почала здавати позиції ще минулого сезону. На початку
нинішнього футбольного року вона опинилася на самісінькому дні
турнірної таблиці, після чого стало зрозуміло: кардинальні зміни
назріли. Тож у колективі з 'явився досвідчений наставник Вадим
Лазоренко, відомий за плідною працею в елітному "Арсеналі". Тепер
справи поступово пішли вгору, і на проміжному фініші "Єдність" посіла
перспективну восьму позицію з п'ятиочко-вим відставанням од
гросмейстерської п'ятої, а тренер отримав можливість розробити
стратегію подальшого розвитку команди. "ХОФФЕНХАИМ" ЯК ЗРАЗОК ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ —
Упродовж кількох місяців я був безробітним, тому й пропозиція з Плисок
виявилася доречною, — пригадує Вадим Лазоренко. — Попри будь-які
застереження, тренер має працювати! Бо наша професія схожа на фах
хірурга: відсутність повноцінної практики негативно позначається на
класі й провокує деграда-ційний процес у творчості. А після зустрічі з
віце-президентом клубу Гаврильченком остаточно розвіялися й можливі
сумніви: "Єдність" прагне розвиватися, що для футбольного фахівця,
либонь, найважливіше. Плиски вже формують насправді сучасну
навчально-тренувальну базу, дбають про відповідне освітлення на
стадіоні, планують облаштувати там інформаційне табло... Максимум уваги
приділяється й власне команді. Зокрема, дублюючий склад, який регулярно
задія-ний в аматорських змаганнях, має стати основою так званої
футбольної піраміди, яка братиме початок з організованих дитячих
колективів, а вершиною в ній буде представницька професіональна
дружина. Звісно, пасти задніх у друголіговому національному турнірі за
такої постановки справи грішно, але головна команда застряла в підвалі
турнірної таблиці, і цей факт неабияк занепокоїв керівництво клубу.
Саме за таких обставин я й почав співпрацю з "Єдністю": відчуваючи, з
одного боку, величезний тягар відповідальності, а з другого — всіляку
підтримку клубних очільників, які вважають яскравим зразком для
наслідування скромний провінційний "Хоффенхайм" — порушника спокою в
цьогорічній німецькій бундеслізі. справедливість як основа здорової співпраці — Ближче
знайомство з "Єдністю", зрозуміло, оптимізму не примножило: разом із
моїм попередником з команди пішли дванадцять гравців. А замінити їх
упродовж турніру зазвичай насправді складно. Не тільки тому, що хороших
незаангажованих футболістів обмаль: поспіх ніколи не був надійним
помічником у доборі кадрів. Я вирішив узяти паузу і обмежився лише
найнео-бхіднішим поповненням. Мова про досвідченого воротаря
Галі-гузова, вінгера Іванова та 17-річного
універсала Бутрака, присутність якого в основному складі важлива з
огляду на регламентні зобов'язання клубу перед лігою. З керівництвом ми
зійшлися в основному: нецікаво просто здобувати перемоги будь-якою
ціною, а от цілеспрямована робота на перспективу є насправді
пріоритетною для "Єдності". Не скажу, що конче потрібне порозуміння з
футболістами виникло легко та швидко. Однак ми з ними таки
по-справжньому порозумілися, бо гравці переконалися: при Ла-зоренкові
на поле виходить тільки той, хто добре проявив себе на тренуваннях і
повною мірою готовий до чергових турнірних випробувань. Справедливість
в співпраці — вельми важливий, а можливо, взагалі вирішальний фактор, я знаю про це не з чужих слів — і
як колишній футболіст, і як тренер. А з керівництвом клубу ми
домовилися просто: співпрацюємо на основі джентльменської угоди до
зими, а далі — судячи з результату. ПСИХОЛОГІЯ ЯК РУШІЙ КОМАНДНОГО ПРОГРЕСУ — Моїм безпосереднім помічником став Олег Фамулевич, свого часу футбольний воротар, а потім — один
з тренерів "Фенік-са-Іллічівця". Спільно й обрали план найближчих дій.
Було зрозуміло: футболісти мали різний стан фізичної готовності й
загальні для всіх очевидні психологічні проблеми. Що не кажіть, а тягар
поразок і справді найважчий: з часом опиняєшся в такій психологічній
ямі, що мимохіть опускаєш руки. Тому максимум уваги ми приділили саме
психології. Прагнули переконати колектив на конкретних зразках, що ми
не гірше конкурентів, а в чомусь навіть переважаємо їх. Розмовляли з
кожним гравцем окремо, наполегливо наголошували: ми не тільки можемо, а
й повинні вигравати! Натомість фізику і тактику, що називається,
підтягували безпосередньо по ходу турніру... І не прогадали: поступово
команда набувала впевненості й виходила на потрібний рівень ігрової
готовності. Звісно, результати не прийшли водночас. Траплялися й прикрі
збої, як-от у Коростені, де в "Єдності" відверто не заладилася гра — далася
взнаки та ж таки психологія. Зате були й цілі турнірні відрізки хорошої
гри, підкріпленої й бажаними очковими здобутками. "Арсенал", вінницька
"Нива", "Верес" і "Рось" — матчі
з цими командами запам'яталися, зокрема, тим, що ми відзначилися в них
голами під завісу. А це вже характер! Як на мене, в "Єдності" ближче до
проміжного фінішу таки намітилися контури хорошого і дружного
колективу, і саме це ми розцінюємо як перший і на цей період основний
свій фаховий здобуток. Не підвели мене й запрошені футболісти:
Галігу-зов відзначився стабільністю на останньому рубежі, а Іванов — трьома
голами й кількома результативними передачами. Хоча всім було зрозуміло:
без виваженої позиції та рішучості клубного керівництва жодних зрушень
на краще досягти не вдалося б нізащо і нікому. ЕВОЛЮЦІЯ ЯК СПОСІБ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО РУХУ ВПЕРЕД — Приймаючи
"Єдність", я не планував революційних змін. А для себе визначився з
таким основним завданням: усі зусилля спрямовую на створення насправді
конкурентоспроможного колективу — отже,
працюю на перспективу, однак уже цьогоріч мушу за будь-яких умов
закріпитися з командою в чільному десятку турнірної таблиці. Зважаючи
на це, сходження з останнього місця на восьме варто сприймати як етап у
роботі — і
не більше. Після осіннього циклу ми з керівництвом клубу дійшли
висновку: співпраця триватиме й надалі, але з урахуванням уроків
минулого турнірного маршу. Очевидно, що деякі тактичні позиції в
основній команді вимагають кадрового підсилення. Однак у будь-якому
разі ми зробимо ставку на молодь, зокрема — на
вихованців обласного футболу. Бо лише так можна створити воістину
перспективну, сильну і глибоко патріотичну команду Чернігівського краю.
Футболісти повернуться з відпустки після Новорічних свят. Плануємо
взяти участь в традиційному Меморіалі Макарова в столичному регіоні,
провести два повноцінні навчально-тренувальні збори... Щодо власне
другої ліги. Мені здається, що наостанок її рівень дещо знизився. Хоча
в нашій групі склад учасників рівніший, а три-чотири колективи по праву
мають статус і потенціал амбітних фаворитів. Як на мене,
найорганізованіша з-поміж них — "Нива" з Тернополя. Надійним фундаментом відзначається черкаський "Дніпро", звично сильним є столичний ЦСКА... Не беруся стверджувати, хто з них обов'язково підвищиться в ранзі за підсумками цього сезону, а хто — за
рік або за два, однак їхні турнірні перспективи й справді достатньо
чіткі. Щиро вірю, що вже найближчим часом до когорти найкращих
неодмінно долучиться "Єдність". Передумови для цього створено клубом, а
я докладу максимум зусиль задля матеріалізації наших планів і мрій. Валерій ВАЛЕРКО.
|