Коли матч закінчився, то диктор по стадіону з таким пафосом волала про перемогу «Десни», наче мої земляки ефектно втерли носа іспанській «Барселоні», а не ледве відгризли два очки у такого ж, як і самі, бідолахи з Харкова. Наші пеналь забили.

Переможний салют над стадіоном імені Юрія Гагаріна не пролунав. Про чемпіона теж не співали. Це уже тверезіше.

Що ж до гри, то хай про неї судять фахівці, які себе такими вважають. На мій же погляд, результат зустрічі – на табло. А якість гри нашої чернігівської команди видно на трибунах. Адже на матчі української жіночої збірної дивилося куди більше любителів «пилки ножної», як кажуть поляки, ніж «Десни».

У V.I.P.-зоні на центральній трибуні було куди тісніше, ніж на стадіоні. Чому?

Тому, що наша команда на передостанньому місці в турнірній таблиці? Можливо.

Я спробував озирнутися на ті кроки, які зробив президент футбольного клубу Олексій Савченко, купивши її у серпні 2007 року.

Атракціон нечуваної щедрості

Спочатку пан Олексій купує наш клуб, за його словами, без ревізії, а потім віддає кілька мільйонів боргів кредиторам «Десни». Він кращий друзяка мера Олександра Соколова.

Наша команда наверху турнірної таблиці. На стадіоні імені Юрія Гагаріна не вгавають салюти. Футболістам-героям виграних матчів купують «дев’ятки». Поновлюється вихід газети «Гол».

А ж раптом турнірний стрибок «Десни» помічають конкуренти! І Савченко після матчу з «Іллічівцем» у Чернігові кидає журналістам, що судді підкуплені суперниками. Арбітри в кожному матчі ставлять «Десну» на коліна жовтими картками, аби не пустити нашу команду до вищої ліги.

Весняний наступ

Потім колишній головний тренер Сергій Кучеренко починає планомірно скаржитись на погані умови на стадіоні. З клубу тікають гравці, яким пощастило з квартирами і «дев’ятками». Савченко очолює громадську організацію «За Чернігів», саджає дерева, роздає пайки, безкоштовний сир разом з мишоловками і не признається журналістам, що нагострив лижі в мери.

Деснянці то саждають дерева, то бігають по стадіону зі своїм президентом за здоровим способом життя. До речі, Савченко розрахувався з організаторами за травневий пробіг тільки у жовтні. Зате білий, пухнастий з білозубою посмішкою він обіцяє з чернігівських біг-бордів усім допомогти, бо це так благородно.

Пів-стадіону уболівальників ходять на футболів у бузкових накидках в дощ, а бабці в них на базарі торгують квітами, насінням і працюють на дачах.

На кожному матчі стоять прапороносці с фіолетовими знаменами «Десни». І мало не вся Україна знає чернігівських фанів і боїться їх набігів наче татаро-монгольського іга.

Політичні ігрища

«Десна» накатом фінішує у верхній частині таблиці. Савченко переключається з футболу на громадські справи і одночасно стає найбільшим другом дітей. Наче «дедушка Лєнін». Він проводить у міському саду небачену за масштабами виставку дитячого малюнка.

У Чернігові починає виходити нова безкоштовна газета «За Чернігів» нечуваним досі для нашого міста тиражем – 110 тисяч примірників. На її емблемі спочатку красувалися два символи нашого міста, а потім лишається тільки один - з відкритим ротом, наче хоче щось чи когось проковтнути.

Починається битва за стадіон імені Гагаріна. Савченко на прес-конференції розповідає, як його надурив мер Соколов. Олександр Володимирович, за словами Савченка, не дотримують обіцянки – не віддають спортивну арену.

По радіо лунають оголошення, що «Десна-Партнер» купить ділянку під стадіон, щоб збудувати нову арену. Хай мер гризе лікті.

На біг-бордах з’вляється ще один білий брат Савченка. Теж у білій сорочці – «за чернігівець» - Сулім.

Цей високий статний молодий чоловік з бігаючими очима на знімках у газеті з динозавриком тримається за труби опалення. В іншій - то перелякано дивиться на людей. Зате дерев’яним язиком вітає чернігівців із відкриттям футбольного сезону.

«Вдруг откуда не возьмись…», з якоїсь табакерки вискакує «Десна-2». І вона у другій лізі, разом з першою командою, починає псувати настрій чернігівських любителям футболу. Першу команду всі гості хвалять, а вона грає.. в нічию. «Десна-2» дує.

Зате на стадіоні імені космонавта Юрія Гагаріна закріпилася в лідерах реклама торгової марки «Prime».

Перша команда поступово падає. Савченко звільняє головного тренера – Кучеренка.

Хай живе справа Савченка-Суліма?

Осінь. «Десна» котиться до низу турнірної таблиці. Стихли фани. Припинились салюти. Зате в Чернігові 13 вересня зібрались на форум знамениті чернігівці. «Десна» дує кубковий матч. З крупним рахунком. Лунає салют. Щоб гості форуму були задоволені.

Ну, і нарешті - проміжний фінал.Володимр Сулім стає новим директором клубу.

«Десна-2» наказує довго жити - їй не дають тренуватися на стадіоні. Савченко у присутності журналістів зізнається, що у минулому сезоні «грали мои бабки», і він купував суддів (дивіться вище розділ «Атракціон щедрості»). Та ще й каже, що піде на вибори мера (дивіться вище розділ «Весняний наступ»).

Потім летить звинувачення, що начебто Кучеренко і колишній директор клубу розпоряджалися його грошима для купівлі суддів. Апофігей!

 Перед матчем з «Геліосом», я почитав на сайті UA-футбол, що , мовляв, Савченко погарячкував, коли казав, що купував суддів.

 Виходить, що він перед нами всіма тільки понтувався?

Після його заяви і цих понтів мені здалося, що такі кроки характерні для вкрай неврівноваженої людини. Вони нагадують шарахання маятника. На одному боці він чесний – на іншому, виявляється, «неправдунJ»… То створив команду – то розпустив. То дав слово - то забрав.

Опти-містична тагедія?

… Сьогодні на чернігівському стадіоні я не бачив прапороносців, як і салюту.

Безкоштовну газету «За Чернігів» з голодним динозавриком мені уже не носять у неділю, як раніше. Тільки в понеділок.А може це й на краще?

А раптом перемога «Десни» стане початком її сходження наверх турнірної таблиці?

Саме про це я думав, ідучи додому пішки після гри моїх земляків з «Геліосом».

А на прес-конференцію я чомусь не залишився. Як ви думаєте  чому?