Як відомо, два тижні тому з посади віце-президента
футбольного клубу „Десна” пішов Іван Чаус – відома у чернігівському
футболі людина, колишній віце-президент ПФЛ України.

Довкола цього факту точиться чимало розмов, чуток і
пересудів. Багато вболівальників і досі не можуть зрозуміти, з якої
причини „Десну” залишив один з найуспішніших футбольних менеджерів
України.

Відразу після звільнення з віце-президентства
автор цих рядків звернувся до Івана Петровича з проханням дати
інтерв’ю, але тоді він відмовився („Зараз не хочу ні про що говорити.
Потім...”).

Друга спроба поспілкуватися з Іваном Чаусом виявилась більш
вдалою. „Приїжджай, поговоримо” – сказав він по телефону, і через
півгодини ми вже сиділи один навпроти одного в його невеличкому
офісному кабінеті.

- Іван Петрович, спочатку розкрийте „таємницю” вашого залишення посади віце-президента „Десни”.

- Коли в лютому нинішнього року я вдруге прийшов у „Десну”,
моєю головною метою було зробити чернігівський футбол „чистішим”,
звільнити його від того бруду, що накопичився упродовж останнього часу.
Під брудом я маю на увазі як підкуп суддів, так і перетворення команди
на „розмінну карту” в політичних іграх. Моє бажання було щирим, адже
„Десна” для мене рідна, їй я віддав без малого 10 років свого життя.

Коли я тільки-но познайомився з нинішнім президентом „Десни”
Олександром Поворознюком (було це ще під час президентства В.Короткова
– О.В.), то зрозумів, що хоча у футболі він ані трохи не розбирається,
але прагне зробити щось корисне для команди. Тоді він обіцяв вкладати
кошти в розвиток дитячо-юнацького футболу, підтримку тренерів ДЮСШ
Чернігова і області.

Але коли Поворознюк став президентом клубу, то відразу
діаметрально змінив свої плани. „Мені все це непотрібно. Я сам привезу
футболістів, які гратимуть у „Десні”. Такий поворот на 180 градусів
змусив зробити висновок, що Поворознюк або не є людиною слова, або
просто виконує чужу волю. Зрозумівши це, я відразу написав заяву на
звільнення, бо не бачив перспектив подальшої роботи з ним.

- Але на офіційному рівні пройшла інформація, що ви звільнились не з власного бажання, а вас звільнили.

- Це була відверта брехня з вуст Поворознюка. Для чого він це
зробив, я не знаю. Можливо, для піару. Можливо, його про це
попросили...

- В інтерв’ю Олександра Поворознюка, яке він дав
кореспонденту газети „За Чернігів”, новий президент клубу сказав, що
звільнив вас і головного бухгалтера „Десни” начебто через те, що ви
використовували гроші не за цільовим призначенням.

- Це просто смішно і водночас підло з його боку. Поворознюк у
футболі без року тиждень, але вже беззастережно порушує футбольну
етику. За кожну витрачену гривню я можу дати звіт. Навіть більше того –
у скрутний час я вкладав у „Десну” власні гроші.

За той час, що я був віце-президентом „Десни”, від Поворознюка
на рахунок „Десни” не надійшло ніяких коштів, хоча він і переконує, що
утримував команду, проплачував передсезонні збори. Валерій Коротков же
стверджує, що вкладав у команду виключно власні кошти. Нехай з’ясовують
це між собою.

Якщо ж Поворознюк і надалі підло брехатиме, вводячи в оману
тисячі людей, я залишаю за собою повне право звернутись на захист своєї
гідності до суду. В будь-якому випадку я готовий зустрітися з ним
віч-на-віч в прямому ефірі на телебаченні чи на радіо, і тоді кожен
зрозуміє, хто є хто, і хто чого бажає для чернігівського футболу.

- Наскільки я розумію, рішення залишити „Десну” не було спонтанним і миттєвим?

- Однією з останніх крапель, що переповнила чашу терпіння,
стала розмова з матір’ю одного з юних чернігівських футболістів. Зі
сльозами на очах вона скаржилась, що її син, дійсно дуже здібний
футболіст, непотрібен у Чернігові і в пошуках кращої долі зібрався
їхати в Донецьк. І тут питання навіть не в Поворознюку. Зараз йде повна
деградація чернігівського футболу, ми вирощуємо молоду зміну, яка тікає
в інші міста і клуби, бо в головній команді області для них немає
місця. В „Десні” ж тим часом грають „варяги”.

Майбутнього у команди, в якій майже немає місцевих
футболістів, немає, і болільники це чудово розуміють. Подивіться,
скільки їх сьогодні приходить на стадіон – 2-2,5 тисячі. А коли в
„Десні” грали переважно вихованці чернігівського футболу, домашні матчі
команди відвідувало по 7-8 тисяч вболівальників. Найстрашніше те, що
обрушилась налагоджена роками система підготовки футболістів, після
якої почався повний безлад.

- Яким з огляду на вищесказане ви бачити найближче майбутнє „Десни”?

- Це буде привізна команда, для гравців якої честь
чернігівського футболу не матиме жодного значення. Без турботи про
розвиток дитячо-юнацького футболу будь-яка команда не немає перспектив.

- Іван Петрович, чим плануєте займатися після залишення посту віце-президента „Десни”?

- Чесно кажучи, зараз я хочу відійти від того бруду, яким
сьогодні заповнений чернігівський футбол. Найперше хочу відкрити Фонд
Софії Русової і відбудувати її садибу в селі Олешні. Я сам народився в
тих місцях, там – моє родове коріння і могили пращурів. Дізнавшись про
незвичайну історію життя Софії Русової, я захопився цією історичною для
України постаттю і тепер вважаю своїм обов’язком, щоб пам’ять про неї
назавжди залишилась на Ріпкінській землі.

Є й інші проекти, на здійснення яких у мене раніше не
вистачало часу. Це увічнення в Добрянці імені Омеляна Пугачова,
дослідження життя місцевих старообрядців та добрянських купців. Всі ці
справи для мене є духовним збагаченням. „Наковтавшись” футбольного
бруду, я хочу відійти в духовний світ, щоб відпочити і принести
Батьківщині і її людям ще якусь користь.

- Як і раніше, ви залишаєтесь на чолі футбольного клубу „Полісся” з Добрянки?

- Звичайно. 17 років я утримую цю команду, і кидати її ні в
якому разі не збираюсь. Вона і надалі гратиме як в чемпіонаті області,
так і на Кубок України. Сподіваюсь, що прийде час, коли „Полісся” вийде
на рівень професійного футболу, у другу лігу. У перспективних планах -
створення футбольної Академії.

- Час має властивість змінюватись. Чи бачите ви для себе можливість повернутися у верхи чернігівського футболу?

- Кажуть, що ніколи не кажи „ніколи”, так? Але при
сьогоднішніх „розкладах” в чернігівському футболі, коли порядність і
безпосередньо футбол відходять на треті позиції, а на перші виходять
політика і піар, я для себе місця в ньому не бачу. Якщо у світі і в
Україні сьогодні економічна криза, то в чернігівському футболі –
справжня руїна. Це боляче і сумно...

- У кожної людини має бути мрія. Про що мрієте ви?

- Моя мрія – відвідати Почаївську лавру, побувати в
Кам’янці-Подільському і Львові, у Сокиринцях, Тростянці, Качанівці. Там
– наша історія, наш духовний початок. Настає час, коли до цього
звертаються і серце, і душа...

Отже, на розсуд читачів автор надав інтерв’ю з вже колишнім
віце-президентом „Десни” Іваном Чаусом. Хто є хто в чернігівському
футболі – судіть самі, бо ж про кожну людину судять насамперед по її
справах.