Футбольный досуг и отдых популярен во многих городах. Киев и Москва особенно развиты в этом плане.
Футбол — найпопулярніша командна гра в світі, де за малу кількість очок потрібно боротися. Історія «ножного м'яча» налічує немало століть. У різні ігри з м'ячем, схожі на футбол, грали в країнах Древнього Сходу (Єгипет, Китай), на античному світі (Греція, Рим), у Франції («па супь»), в Італії («кальчио») і в Англії. Безпосереднім попередником європейського футболу був, по в з нею вірогідність, римський «гарпастум». У цій грі, яка була одним з видів військового тренування легіонерів, слід було провести м'яч між двома стійками. У Давньому Єгипті схожа на футбол гра була відома в 1900 до н.е. В Древній Греції гра в м'яч була популярна в різних проявах в 4 ст до н. е., про що свідчить зображення хлопця, що жонглює м'ячем, на старогрецькій амфорі, що зберігається в музеї в Афінах. Серед воїнів Спарти була популярна гра в м'яч «епіськирос», в яку грали і руками і ногами. Эту игру римляне назвали «гарпастум» («ручной мяч») и несколько видоизменили правила. Их игра отличалась жестокостью. Именно благодаря римским завоевателям игр а в мяч в 1 в. н. э. стал а известна на Британских островах, быстро получив признание среди коренных жителей бриттов и кельтов. Бритты оказались достойными учениками — в 217 н. э. в г. Дерби они впервые победили команду римских легионер ов.
Приблизно у 5 ст ця гра зникла разом з римською імперією, але пам'ять про неї залишилася у європейців, і особливо в Італії. Навіть великий Леонардо да Вінчі, якого сучасники характеризували як людини замкнутої, стриманої в прояві емоцій, не залишився до неї байдужим. У його «життєписі найбільш знаменитих живописців, творців і архітекторів» читаний: «за його бажання відрізнитися, він виявляв себе не виключно в живописі або скульптурі, але змагався в улюбленій флорентійськими хлопцями грі в ножний м'яч». Коли в 17 ст прибічники страченого англійського короля Карла I бігли до Італії, вони познайомилися там з цією грою, а після сходження на престол в 1660 Карла II завезли її до Англії, де вона стала грою придворних. Средневековьш футбол в Англії носив надзвичайно азартний і грубий характер, і сама гра була, по суті, диким звалищем на вулицях. Англійці і шотландці грали не на життя, а на смерть. Не дивно, що власті вели наполегливу війну з футболом; випущені були навіть королівські накази про заборону гри. 13 квітня 1314 жителям Лондона був зачитаний королівський указ Едуарда II, під страхом тюремного висновку що забороняє гру в місті... У 1365 настала черга Едуарда III заборонити футбол, з огляду на те, що війська віддавали перевагу цій грі вдосконаленню в стрілянині з лука. Річард II в своїй забороні згадав в 1389 і футбол, і кістки, і теніс. Футболці подобався і поїв едующим англійським монархам — від Генріха IV до Якова П.
Але популярність футболу в Англії була настільки велика, що їй не могли перешкодити і королівські укази. Саме у Англії ця гра була названа «футболом», хоча це і сталося не при офіційному визнанні гри, а при її забороні. На початку 19 ст у Великобританії стався перехід від «футболу натовпу» до організованого футбол перші правила якого були розроблені в 1846 в Регбі-скул і два роки опісля уточнені в Кембріджі.А в 1857 в Шеффілде був організований перший в світі футбольний клуб. Шість років опісля представники вже 7 клубів зібралися в Лондоні, що б виробити єдині правила гри і організувати Національну футбольну асоціацію.
Вона була утворена в 1863, були розроблені і перші в світі офіційні правила ігри, що отримали опісля декілька десятиліть загальне визнання. Три з тринадцяти параграфів цих правил вказували на заборону гри руками в різних ситуаціях. А в 1857 в Шеффілде був організований перший в світі футбольний клуб. Шість років опісля представники вже 7 клубів зібралися в Лондоні, що б виробити єдині правила гри і організувати Національну футбольну асоціацію.
Вона була утворена в 1863, були розроблені і перші в світі офіційні правила ігри, що отримали опісля декілька десятиліть загальне визнання. Три з тринадцяти параграфів цих правил вказували на заборону гри руками в різних ситуаціях. Лише у 1871 голкіперові було дозволено грати руками. Правила строго визначали розмір поля (200x100 ярдів, або 180x90 м) і злодій від (8 ярдів, або 7 м32 см, залишилися незмінними). До кінця 19 ст Англійська футбольна асоціація зовні їв а ще ряд змін: був визначений розмір м'яча (1871); введений кутовий уд ар (1872); з 1878 суддя став користуватися свистком; з 1891 на воротях з'явилася сітка і став пробиватися 11-метровий штрафний удар (пенальті). У 1875 мотузок, що сполучає жердини замінила щаблина на висоті 2,44 м від землі. А сітки для воріт були застосовані і запатентовані англійцем Броди з Ліверпуля в 1890. Суддя на футбольному полі вперше з'явився в 1880-1881 рр. З 1891 суддя стали виходити на полі з двома помічниками. Зміни і вдосконалення правив, безумовно, впливали на тактику і техніку гри. З 1873 бере свій початок історія міжнародних зустрічей по футболу І почалася вона матчем збірних команд Англії і Шотландії, який закінчився з нічію з рахунком 0:0. З 1884 на Британських островах почали разьп-риваться перші офіційні міжнародні турніри за участю футболістів Англії, Шотландії, Уельсу і Ірландії (такі турніри проводяться щорік і зараз).
В кінці 19 ст футбол почав швидко завойовувати популярність в Європі і Латинській Америці. У 1904 за ініціативою Бельгії, Данії, Нідерландів і Швейцарії була створена Міжнародна федерація футбольних асоціацій (ФІФА).
