""  


Неділя, 19.11.2017, 01:23

Вітаю Вас Кузміч | RSS



Ласкаво просимо на сайт "Футбол на Чернігівщині!Сайт розкаже вам,про футбол нашого регіону...

Меню сайту





Випадкове фото 




Наше опитування

Як Вам новий дизайн сайту?
Всього відповідей: 356

  • Обговорити на форумі

  •      Платна реклама              






    Погода


    Головна » 2009 » Травень » 7 » Рік без зарплати грала «Десна» у 1998
    Рік без зарплати грала «Десна» у 1998
    12:17

    Декілька днів тому футболісти Десни зробили заяву про те, що не поїдуть 9 травня до Алчевська, на наступну календарну гру чемпіонату, якщо їм не виплатять двомісячну заборгованість із заробітної плати.

    Це не перший подібний випадок в історії Десни. У 1998 році, перед бойкотом гри чемпіонату, чернігівські футболісти грали задарма… майже рік.

    Згадаємо події тих днів завдяки матеріалам газети «Черниговский полдень». Ситуація були критичною вже у квітні, за 4 місяці до бойкоту.

    Головний тренер Десни Юхим Школьников та президент футбольного клубу Володимир Хоменко: два різні погляди на одну проблему

    Ще декілька місяців тому «Десна» перебувала на восьмій сходинці у турнірній таблиці, та грою й результатами дарувала радість своїм шанувальникам.

    На трибуни стадіону імені Гагаріна, як у колишні часи, пішли прихильники футболу: у протоколах матчів постійно фігурує цифра 3000 глядачів, на гру з вінницькою Нивою дивилися майже 5000, а на Динамо-2 – і всі 8000.

    Здавалося б, чернігівський футбол відроджується. І раптом – одна поразка, друга і, подібно боксеру, що потрапив у нокдаун, «Десна», що називається «попливла»: всього два бали за сім ігор та місце серед аутсайдерів.

    Юхим Школьников: Ми як у пустелі

     - Часи такі,  що в багатьох українських командах важке фінансове становище, але такого, як у Десні, повірте моєму досвіду, немає ніде, - говорить про причини «нокдауну», мабуть, основний творець відродження команди, головний тренер Десни Юхим Школьников. – З листопада минулого року гравці не отримують заробітну платню та, зважаючи на все, вже не вірять, що з ними взагалі коли-небудь розрахуються.

    Все, що готувалось і створювалось неймовірною працею, знищене. Більшість гравців мають запрошення від інших команд і вже відверто поглядають в інший бік. Як наслідок, щоб не травмуватися напередодні міжсезоння, футболісти уникають боротьби, а це вже не футбол.

    Якщо не вдасться втримати гравців (я вже не кажу про нові придбання), я теж піду.

     - Юхиме Григоровичу, ви дійсно вважаєте, що звернення до громадськості позитивно вплине на ситуацію в Десні?

     - Чесно кажучи, я не вірю, що наших чиновників можна чимось прошибити і щось зміниться. Але нехай люди знають. Адже команду ще можна врятувати, тільки не слід зволікати з вирішенням проблеми.

     - У команді передстрайкова ситуація. Наскільки це було серйозно?

     - Дійсно, такого в моїй багаторічній тренерській кар'єрі ще не було: напередодні гри з Динамо-2 футболісти не вийшли на тренування, вимагаючи негайної виплати заробітної плати. Під загрозою зриву виявилася сама гра. Футболісти заявили, що перед грою просто ляжуть у роздягальні, та, як мінімум, затримають початок гри, щоб таким чином привернути увагу до ситуації в Десні.

    У той день ми їх відговорили, розум взяв гору та заради поваги до своїх тренерів, суперників і глядачів (але не до тих, які займають місця у так званій VIP-ложі), футболісти вийшли й зіграли. Але що це була за гра …

    З вінницькою Нивою команда боролася як могла: я попросив це зробити для мене (для Школьникова зустрічі з вінницькою Нивою мають принциповий характер – він довгі роки, й не без успіху, працював у Вінниці, але мабуть, є що й кому там доводити. – С.К.). І в тій грі мені ні в чому дорікнути хлопцям: робили все, що могли.

    Але ж багато чого вже не вдавалося, гравці виглядали розтренованими. Зізнаюся, ми, тренери, розуміємо їх, і десь, хоча це, можливо,  й непедагогічно, навіть солідарні з ними. У ситуації, що склалася ми не маємо морального права щось з них вимагати.

     - Команда не розділилася на табори?

     - Ні, гравці єдині, і нас це радує. Повторюся, ситуацію ще можна врятувати, якщо заходи прийняти невідкладно.

     - Якщо футболісти не отримують платню, то за рахунок чого або кого вони живуть?

     - Напевно, хтось бере в борг,  хтось за рахунок батьків. Про це краще спитати в них.

     - Приблизно, які гроші вони могли б заробляти, якби грали в інших командах?

     - Умови контрактів розголошувати не прийнято. Можу сказати лише, що ринкова вартість деяких наших футболістів досить висока, наприклад, Атаманчук або Савенчук коштують близько 50 тис. доларів.

    Але будь-який футболіст Десни, якщо не буде отримувати заробітної плати, має повне право на розірвання контракту та перехід у будь-яку іншу команду. І Десна в такому разі, відповідно до існуючого Регламенту чемпіонату, не одержить ні копійки компенсації, бо не дотримується умов контракту.

     - Наскільки велика заборгованість перед командою?

     - На кінець травня заборгованість складає близько 600 тис. гривень, причому із цих грошей команді за 7 місяців винні 200 тис. гривень (суми особистих контрактів у цю цифру не входять).

    Решта – це борг державі у вигляді податків, оскільки у попереднього президента Аркадія Ринського борги не тільки перед командою, але й перед бюджетом.

     - Ви можете сказати, чому так трапилося?

     - Державні органи дали можливість «Десні» трохи підзаробити, реалізуючи конфіскат. У такій ситуації 20% прибутку належало б команді, а 80% - державі. Однак комерційний відділ футбольного клубу спрацював так, що поставив під сумнів свою порядність, і не тільки щодо гравців.

    У підсумку з того, що обіцялося напередодні сезону, практично нічого не виконано. Краще б нічого не обіцяли, принаймні, хоча б довіру до себе не підірвали.

     - Зараз у Десни новий президент …

     - Від нинішнього президента Володимира Хоменка поки що чуємо лише все ті ж обіцянки, яким гравці давно не вірять. Другий місяць він не може зустрінеться й поговорити з командою, більш того, склалася ситуація як у пустелі: до футболістів з керівництва взагалі ніхто не приходить, дотепер ніхто не подякував за гру, ніхто в очі не вилаяв.

    Зате багато бажаючих давати оцінки за нашою спиною. Можу сказати, що людей, які займають високі посади й дійсно люблять і розуміють футбол у Чернігову немає. Рядові глядачі розуміють більше.

     - Ви, мабуть, єдиний тренер, хто знайшов у собі мужність відкрито говорити про виниклу далеко не раптом теперішню ситуацію в «Десні». Чи не збільшить й без того складне становище настільки тверда оцінка перших кроків нового президента АТ «ФК «Десна»?

     - Можливо. Але мені набридло просити й принижуватися. Хоча мене й попереджали, мовляв, навіщо із твоїм-то здоров'ям ти зібрався в цей Чернігів. Але я повірив людям, приїхав сюди працювати й прагну прямо дивитися в очі гравцям, що повірили мені.

    Звичайно, тепер у нового президента є привід взагалі відійти від справ, тим більше, що колись щось подібне вже траплялося. Вважаю, що президент футбольного клубу повинен працювати тільки на футбол, а не бути пов'язаним з іншими фірмами. І обов'язково повинен бути компетентним у футболі.

     - Очевидно, що зараз багатьма адміністративними питаннями доводиться займатися головному тренерові. Чи залишаються сили й час на творчу роботу?

    - Творчою роботою в команді є кому займатися: і Процко, і Грузнов самі працювали головними тренерами. Я ж займаюся порятунком команди й, у першу чергу, проблемами в області психології.

    Ситуація виникла не раптово, ми про неї давно попереджали і якби заходи були прийняті ще тоді, ми з першої десятки не вийшли б. А зараз стан критичний, зона, з якої знову світить друга ліга – поруч, і мова про високе місце вже не йде, головне – зберегти команду в першій лізі.

    Гравцям подобається Чернігів; подобається, що глядачі ходять на футбол і те, як їх приймають, подобаються, якщо це не звучить саморекламою, і тренери. Гравці не прагнуть залишати Десну.

     - У республіканській пресі з'явилися повідомлення про те, що ви нібито збираєтеся виїхати в Туркменію чи так це?

     - Так, начебто я збираюся виїхати, не можна ставити питання. У Туркменії мною дійсно цікавляться, але ніяких перемов я не вів, тим більше згоди не давав. Журналісти поспішили.

     - У ваших словах гіркота й песимізм. Хоч щось робиться для порятунку Десни?

     - Великі сподівання покладаю на зустріч із новим головою обласної адміністрації. Крім того, кілька людей із числа ветеранів місцевого футболу вже погодилися допомогти – з їхньої ініціативи утворюється фонд порятунку команди.

    Користуючись випадком, через вашу газету звертаюся до всіх, кому не байдужий футбол у Чернігові: просимо відгукнутися й підтримати. Якщо в місті такі люди є, то ситуацію ще можна виправити. Головне – врятувати кістяк команди.

    Владимир Хоменко: Ситуацію драматизувати не варто

    Через кілька днів після розмови з головним тренером «Десни», я зустрівся з новим президентом АТ «ФК «Десна» Володимиром Хоменко (у дужках помітимо, що Володимир Хоменко в «Десні» людина далеко не нова і не випадкова: за даними редакції ЧП, найбільший відсоток акцій АТ «ФК «Десна» належить саме Хоменко).

    От як бачить ситуацію, що склалася, Володимир Феодосійович:

     - На мій погляд, Юхим Григорович занадто драматизує ситуацію. Значну частину заборгованості ми вже ліквідували, виплатили гравцям платню. У липні плануємо купити Десні новий висококласний автобус. Найближчим часом розрахуємося повністю, хоча зробити це дуже непросто, і не тому що не прагнемо, а тому що грошей дійсно немає. Адже команда існує за рахунок бюджетних коштів, а наша область далеко не сама заможна в Україні.

    До важкого фінансового стану, на мою думку, призвели неправильні дії попереднього президента Аркадія Ринського, комерційного відділу, а також головного тренера, якому були надані значні повноваження.

    Я взагалі вважаю дуже невиправданим кроком зміну колишнього президента АТ «ФК «Десна» Івана Федорця, з яким команда повернулася до першої ліги, і якості якого оцінили й у професійній футбольній лізі, обравши Івана Володимировича віце-президентом. Однак зміна президента була умовою Юхима Григоровича.

    Зараз же з багатьма знаками питання ще треба працювати, і не тільки новому правлінню, а й компетентним органам.

    У відношенні Юхима Школьникова можу сказати, що особисто мені представляється не до кінця зрозумілою трансферна політика команди, адже про багато речей щодо купівлі-продажу гравців я, як представник тієї структури клубу, яка за все платить, дізнаюся ледве не в останню чергу. Так бути не повинно, і напевно, ніде не відбувається.

    Крім того, на мою думку, передстрайкова ситуація в команді спровокована самим Школьниковим.

    Але ми, акціонери клубу, дуже цінуємо тренерський та організаторський талант Юхима Григоровича, дуже дорожимо його перебуванням на посаді головного тренера нашої команди

    Сергій Козлянський, Газета «Черниговский полдень»,
    18 червня 1998 року

    Продовження історії 11-літньої давнини про один, але далеко не єдиний, з найвідоміших випадків невиплати зарплати гравцям Десни. Сьогодні про терпіння, що лопнуло, гравців і наслідках того, що трапилося для Десни.

    Знову звернемося до газети «Черниговский полдень», де в її номері за 27 серпня 1998 року, вийшов матеріал «Десна: Було б смішно, якби …»

    Команда бойкотує ігри та вважає, що керівництво бойкотує команду

    18 серпня всю футбольну Україну облетіла звістка про небувалу подію в Чернігову: господарі поля, футболісти Десни, відмовили вийти на календарну гру чемпіонату країни. Їм зарахували технічну поразку.

    За кілька хвилин до матчу з «Черкасами» футболісти Десни вибачилися перед глядачами, суддями та суперниками й пішли в роздягальні. Таким чином вони висловили протест проти багатомісячних затримок заробітної плати, невиконання контрактних зобов'язань з боку АТ «ФК «Десна» та повної байдужності до долі команди.

    Ще у квітні, на початку другого кола попередньої першості, футболісти не вийшли на тренування й попередили, що не вийдуть на наступний календарний матч, якщо не буде погашена значна заборгованість по зарплаті.

    Зрив тренування й попередження футболістів певний переполох у місцевих чиновників все-таки викликали, однак футболісти продовжували грати, й « на горі», зважаючи на все подумали, що «собака виє, а караван іде». У підсумку фінансовий стан гравців не покращився, а погіршувався з кожним днем.

    Кінець червня 1998 року

    «ЧП» досить багато уваги приділяв подіям того періоду, і нема сенсу повторюватися. Проте дозволимо собі повернутися до матеріалу, який до читачів так і не дійшов. Не дійшов тому, що Юхим Школьников попросив почекати, щоб не загострювати й без того надзвичайно складні відносини між адміністрацією клубу й командою.

    Юхим Григорович говорив, що Десні в черговий раз наобіцяли: і купити новий автобус, і погасити борги. Публікація ж дала б формальний привід ці обіцянки не виконувати.

    Багато чого з того матеріалу сьогодні вже неактуальне, однак деякі фрагменти розмов із гравцями й тренерами Десни допоможуть чернігівським уболівальникам краще зрозуміти мотивацію, на мій погляд, надзвичайно мужнього вчинку, зробленого 18 серпня.

    Отже, кінець червня цього року, до кінця сезону 1997-98 – три тури …

    Юхим Школьников: Якщо з командою дійсно розрахуються найближчим часом, тобто до 28 червня (останній тур чемпіонату – С.К.), то це ще нормально, але якщо хоча б у липні, а тим більше після липня, то розмову будемо вести тільки з тими гравцями, які, відверто кажучи, нікуди не поспішають і не підуть. У мене вже 6-7 заяв від гравців, на яких тримається гра команди і які вже сказали тренерам, щоб на них у новому сезоні не розраховували.

    … Зокрема, при призначенні президента ініціатива звичайно надходить від клубу, а не від можновладців міста. Але в Чернігові все інакше. Можливо тому «Десною» сьогодні керують агроном Володимир Хоменко та призначений виконавчим директором Едуард Святський, відставний офіцер.

    Я з величезною повагою ставлюся до їхніх професій, із чисто людської сторони їх самих вважаю інтелігентними, освіченими й порядними, але у футболі вони абсолютно не компетентні. І мене найбільше гнобить те, що я, досвідчений футбольний тренер, залежу від їхньої некомпетентності.

    Відповідальним працівникам необхідно зрозуміти, що футболом повинні керувати винятково компетентні люди. Навіть така унікальна людина, як Суркіс, і те ухвалює рішення лише після консультації з головним тренером Валерієм Лобановським.

    … Повірте, я не прагну швидко звідси втекти, хоча вигідних пропозицій у мене досить і я міг би поправити як своє матеріальне становище так і підняти свій тренерський рейтинг. Але я прагну всіма силами зачепитися тут, я вже втомився їздити й прагну закінчити у рідному місті.

    Звичайно, мій характер незручний для керівництва, адже куди простіше працювати з покладливими Процко чи Грузновим. Я бачу недовіру до мене й спроби вижити з команди. Якщо це наслідок некомпетентності, я ще буду боротися, наскільки вистачить сил, але якщо так робиться свідомо, то ці люди переможуть.

    Віталій Тарасенко: У Чернігові поняття «контракт» не існує. Змінилися три президенти, а результат один: зі мною не розрахувалися ще за другу лігу. Мені винні 6200 грн. і навряд чи колись їх виплатять. Мені 36 років, а не 16, і через схожі ситуації я вже проходив.

    … Тільки некомпетентні у футболі люди не можуть зрозуміти, що гравець, який може прийти на моє місце, буде коштувати набагато більше, чим винні мені.

    … Той, хто стверджує, що футболісти Десни багато заробляють, нехай подумає, чому вони змушені страйкувати, на якому полі й у якій формі вони грають, та на якому автобусі їздять на матчі. До таких умов я ще не опускався. У Школьникова ніколи такого не було.

    … У команді повинно бути так: головний тренер вимагає від гравця результат, президент платить за цей результат. У ситуації ж, коли результат є, а грошей немає, результату з часом теж не буде. Хазяїн, тобто президент, повинен створити такі умові, при яких гравці й думати не стали б, щоб не намагатися забезпечити потрібний результат.

    Сергій Сапронов (капітан команди): Команду можна зберегти тільки за умови виплати боргів. Є можливість набрати в Десну своїх, місцевих гравців, але тоді за результат ніхто відповідати не буде.

    І ще. Якщо навіть Школьников не може розтрясти це болото, то хто тоді.

    Богдан Гусак: У Чернігів я їхав на авторитетного тренера й певні умови, а нам із грудня минулого року не платять. Іноді дають якісь гроші, але це далеко не ті, які повинні бути. Грошей не вистачає навіть на те, щоб з'їздити додому в Івано-Франківськ до дружини й дитині.

    Мій контракт закінчується, але оскільки його умови не дотримуються я з Чернігова поїду. Якби вони дотримувалися, обов'язково б залишився. З начальства до нас ніхто не заходить. Взагалі ви перший, крім тренерів, хто прийшов у команду й виявив до нас хоч якийсь інтерес…

    Кінець серпня 1998 року

    З віце-капітаном команди Юрієм Овчаровим ми розмовляли вже після бойкоту матчу з «Черкасами»

     - Юрій, чому команда не вийшла на гру?

     - Ми не бачимо не тільки зарплати, але й розуміння. За півтора року з батьків міста до нас ніхто не прийшов. Змінилося три президенти, але користі для нас ніякої. Футболісти не впевнені в завтрашньому дні, хвилюються за свої родини.

    Немає сенсу грати, сидячи на голодному пайку. І як би не поважали своїх уболівальників, ми повинні насамперед турбуватися про свої родини, отримувати гроші за свою професійну роботу, а потім виходити на поле.

     - Проте команда продовжує тренуватися. Що ви плануєте надалі?

     - Плани можуть бути одні: хоч ми й без грошей, але все-таки професіонали, тому тренуємося. Можливо акція повториться, а може так все залишиться. Гравці спробують піти в інші команди. А як буде далі, залежить від батьків нашого міста.

     - Якщо акція повториться, то за регламентом команду виключать зі змагань?

     - Може відбутися й таке. Але іншого виходу ми не бачимо. Якщо на нас не звернуть уваги, то буде важко вмовити гравців виходити на поле.

    Цікаво що з бойкоту матчу пройшло більше тижня. За цей час футболістам і тренерам довелося відповісти на кілька телефонних дзвінків з різних міст України. Ситуацією, як я довідався з розмови із відомим спортивним тележурналістом з Києва Оленою Степанищевою, зацікавився прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко, що є президентом ФФУ. З боку ж адміністрації клубу й міста ні слова.

    Невже в Чернігові, місті зі славними футбольними традиціями, футбол на професійному рівні потрібний лише глядачам, самим гравцям та журналістам?

    P.S. По поки не перевіреним даним, Десна залишилася без президента: Володимир Хоменко, що очолював АТ «ФК «Десна», заявив про свою відставку.

    Сергій Козлянський, Газета «Черниговский полдень»,
    27 серпня 1998 року

    За підсумками того сезону, команда зайняла останнє місце й опустилася в другу лігу.

    Категорія: Ф.К.Десна | Переглядів: 1182 | Додав: stas-pavlenko | Рейтинг: 5.0/1 |
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]



    Форма входу






    Календар новин

    «  Травень 2009  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

              Онлайн трансляції        





    Пошук


     Сьогодні на сайт заходили    





    Друзі сайту


             Банери на наш сайт       






    Статистика



    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0


    Copyright MyCorp © 2017