«-Признаюсь, братцы, вам, я дедушку любил.

-Так, он же бил тебя?

-Клянусь, за дело бил.

Он хоть и строгий был, зато меня учил.

Все то что знаю я, от деда получил.

Ну а когда хотелось баловаться мне,

Так тут святое врезать палкой по спине.

Не стало деда, и мне грустно от того,

Что не хватает подзатыльников его.» (Король и Шут «Жаль, нет ружья!»)

Прохання не розуміти слова написані вище буквально. Справа в тому, що спостерігаючи за перебігом подій в матчі «Олександрія» - «Десна», мене не полишала ностальгія за Віталієм Перваком. Цей гравець, ця людина, ця постать в олександрійському футболі буде завжди зразком капітана і лідера команди. Дай Бог йому здоров’я і довгих років життя. Річ про те, що в нинішній команді, яку будує Юрій Коваль, поки що, немає такого лідера та капітана, гравця, який зміг би в потрібну хвилину зібрати команду та повести за собою. Сподіваємось, що незабаром такий гравець в команді з’явиться. Не обов’язково, щоб це був хтось з новачків команди. В нинішньому складі є такі гравці, які могли б грати цю роль, виконувати ці обов’язки, але…

Олександрійці приймали «Десну», яка зараз демонструє не дуже результативний футбол. І, в світлі подій київського матчу з «Оболонню», намагались реабілітуватись перед своїми глядачами за ту прикру поразку. Перші 30 хвилин гри олександрійці володіли беззаперечною територіальною та ігровою перевагою. Могли забити два гола. В першому моменті на завді стала стійка воріт Федоренка, а в другому навісом з правого флангу від Герасименка не зміг скористатися Воронченко. Бив головою з двох метрів, голкіпер падав розкинувши ноги і руки, і м’яч влучив в ногу воротаря. «Десна» почала вирівнювати гру, слід відзначити в їх складі Сангаре Мамаді. Не за колір його шкіри, а за ту гру, яку він продемонстрував. Чернігівці відвели гру від своїх воріт, і на 36 хв. забили гол. Можна було б звинувачувати в ньому Шевченка, але це не зовсім так. Скажемо, що він не врятував команду. Був удар по воротам, Костянтин відбив м’яча перед собою, круглий відскочив до Гребінюка, який намагався запхати м’яч в сітку воріт, але Шевченко зреагував, перевівши його вліво. Там опинився гравець «Десни», який навісив у воротарський майданчик, і Кобець головою практично заніс м’яч у ворота. До кінця першого тайму був шанс у олександрійців, але Герасименко промазав.

В другому таймі чернігівці продемонстрували непогану гру в обороні, діяли на контратаках. Слід відмітити, що в цій грі «Десну» підтримували два фанати.

У гравців олександрійської команди мало, що виходило в атаці, але, все ж, моменти були. Навіть забили гол, але суддя не зарахував його, зафіксувавши порушення правил в момент передачі. Ще одну нагоду мав Казанюк. Хтось з захисників чернігівців віддав необережний пас назад, Федоренко помчав до м’яча щоб вибити. Встиг. Вибив, але на Казанюка. Олександр бив по пустим воротам метрів з 35-ти, але м’яч влучив в стійку. Глядачі скандували: «Мельник, Мельник!», вимагаючи появи на полі цього форварда. «Вы хотите песен? Их есть у меня…» (с) Мельник на полі з’явився. Юрій Коваль виконав 5 замін, але результатів вони не принесли, а деякі гравці, за словами того ж Коваля, навіть погіршили гру. Олександрійці продемонстрували не те щоб безвольну гру, але безхарактерну це точно. Повторюсь, але не було на полі лідера. В центрі захисту часто виникали «пожежі», помилявся Задорожний. В півзахисті виникало непорозуміння між Шупіком, Казанком та Буличовим. Можливо саме відсутність лідера та характеру зіграла свою роль і в грі з Оболонню, коли виграючи 0-3, команда поступилася 4-3. Можливо не вистачає фізичних кондицій. Але команда є, досвідчений тренер є, вболівальники також є. Сподіваємось, що тренерами та гравцями будуть зроблені необхідні висновки і гра налагодиться. А нам залишається вірити в команду. Ми з вами! До нових перемог разом!